Четвер, 28 Січня 2021
ОСТАННІ НОВИНИ:

«Було таке відчуття, ніби мене причавило валуном»: педагог сільської школи про боротьбу з COVID-19

Як вчителі однієї зі шкіл Хмельниччини справляються із коронавірусом та дистанційною роботою?

Майже рік людство невпинно бореться із COVID-19. Кількість хворих на коронавірус щодня стрімко зростає й на передовій поруч із лікарями опинились педагоги.

Ще на початку навчального року Міністерство охорони здоров’я розробило рекомендації для роботи у закладах освіти. Але на практиці мало хто їх дотримується, особливо у сільських школах.

Як долають COVID-19 вчителі сільських шкіл та як у селах відбувається дистанційне навчання під час пандемії.

Так, у Лисогірській загальноосвітній школі, що на Хмельниччині, навчається всього 52 учні. Найбільший клас налічує 9 школярів. На таку кількість учнів до 2020 року цілком вистачало педагогів, але після того, як на COVID-19 захворіло одночасно троє вчителів, школу довелося перевести на дистанційний формат.

В’ячеслав Пономар, вчитель історії, викладає учням 5-9-х класів тричі на тиждень. Педагог перехворів на коронавірус й розповів про свої симптоми та важкий перебіг хвороби.

Спочатку заболіла голова, наступного дня підвищилася температура, з’явилася слабкість у тілі й частково зник нюх. Кілька днів я майже непорушно лежав на ліжку, а потім захворіла і дружина. Було таке відчуття, ніби мене причавили якимось валуном, оскільки не міг навіть встати попити води. Такий був стан, – згадує В’ячеслав Пономар.

З постковідним синдромом вчителю більш-менш пощастило: після виписки з лікарні відчував тільки слабкість і протягом місяця лікував дисбактеріоз та проблеми із травленням.

Також вчитель згадав про лікарню, в якій лікувався, та зізнався, що стан приміщення був жахливим:

Інфекційне відділення Хмельницької районної лікарні було повністю забите хворими на Covid-19. Там навіть вільного ліжка не було – хворого поклали на канапу в проході між дверима і коридором. Все старе, ще з радянських часів, починаючи зі сходів і закінчуючи меблями. Нічого нового! Єдине нове обладнання у відділенні – два кисневих концентратори.

В’ячеслав Пономар додає, що в лікарню щодня підвозили нові балони з киснем, який подавали через мережу труб, але часом для 25-30 хворих кисню бракувало на всю добу. Проте антибіотики для протокольного лікування й жарознижувальне надавали безкоштовно.

Медперсоналу в лікарні не вистачало, тому його намагалися залучити з інших відділень. Однак медсестри йшли неохоче, тому що робота небезпечна та виснажлива, – наголосив педагог.

Пізніше симптоми коронавірусу з’явилися ще у двох вчительок Лисогірської загальноосвітньої школи.

Читайте також:  20% надбавки до зарплати: що очікує на вчителів після успішного проходження ІІІ етапів сертифікації

Учителька фізики та математики Олена Гуркалюк досі відчуває наслідки хвороби: депресію, слабкість, задишку, проблеми з кишківником і підшлунковою залозою.

З огляду на ситуацію директорка школи змушена була перевести заклад освіти на дистанційне навчання.

Онлайн-формат відкинув нас далеко, тому що свідомих дітей, які самостійно працюють, дуже мало. Переважна більшість не засвоїли того, що могли б засвоїти на очному навчанні. І ми всі вважаємо, що дистанційне навчання – погана альтернатива очному, адже куди краще, коли діти всі разом працюють у класі, – наголосила Олена Гуркалюк.

Учителі вважають дистанційну освіту бодай трохи ефективною лише за наявності постійного відеозв’язку з дітьми, однак проблема в тому, що кабельного інтернету в селі немає. Саме тому весь процес навчання зводився до спілкування у вайбер-групах, домашніх завдань і скріншотів контрольних робіт, які учні надсилали вчителям.

Через те, що на дистанційці учень залишається сам на сам зі шкільними предметами, результати його навчання часто залежать від самоорганізації школяра й від контролю батьків.

Мій син навчається у 8 класі. І щоб дитина виконувала завдання, виходила з учителем на зв’язок, вдома повинен бути постійний контроль. Переважна більшість батьків у сільській місцевості займаються господарством, саме тому й не можуть приділити достатньої уваги дітям, – розповіла директорка Лисогірської середньої школи Зоряна Теслюк.

Також вона додала, що перелаштуватися на таку форму роботи дітям було дуже складно. Самі учні в один голос кажуть, що у школі вчитися краще, бо там завжди можна уточнити у вчителя те, що незрозуміло.

Джерело.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: