Понеділок, 12 Квітня 2021

#NoDramaMama: Досить робити «домашку» разом із дітьми!

#NoDramaMama: Досить робити «домашку» разом із дітьми!

Розбираємось, яка допомога у виконанні «домашки» потрібна вашій дитині.

Фраза «Треба робити уроки» не має стосуватися батьків — ви погоджуєтесь із цим твердженням? Я — так. І не тому, що байдужа до шкільних успіхів доньки й сина. А тому, що місія батьків у справі з «домашками» — навчити дитину вчитись. Розібратись, яка саме допомога потрібна вашій дитині із цим аспектом навчання. Можливо, це питання дитячого тайм−менеджменту. Може, необхідність навчитись концентрації. Можливо, разова співпраця у складному проєкті та ваша моральна підтримка.

Згадую час, коли у моєї 11−річної доньки не було власного робочого місця, де б вона могла виконати «домашку». Аріана приходила із книжками й зошитами на кухню. Я в цей час була зайнята купою справ біля плити, тому в безпосередньому виконанні завдань участі не брала. Але неначе «моніторила» процес власною присутністю.

Також ми домовились з Аріаною, що я долучатимусь тільки до найцікавіших проєктів. Наприклад, коли доньці треба було презентувати перед класом промову, ми разом думали, як зробити її креативною та додали актуальних мемів на початку. Рутинні уроки, де наш спільний брейнштормінг аж нічим не допоможе — повністю доньчина відповідальність.

Навчаємо дитину озвучувати причини невдач у навчанні

Домашні завдання — це більше про планування часу дитини, про цілепокладання та відповідальність. Якщо школяр знає, що вчитель завтра його запитає під час уроку, то не захоче відчувати фрустрацію через неготовність. Потенційний «програш» стимулює до підготовки — бути «лузером» нікому не хочеться.

Звісно, це не залізне правило. Я добре пам’ятаю ситуацію, коли донька сказала про небажання робити домашнє завдання, і я відповіла: «Гаразд!». Справа не у байдужості, а в тому, що треба дозволяти дитині відчути, що значить «я провалився / я провалилась».

І коли дитина приходить додому з поганою оцінкою через невиконану «домашку», я ставлю запитання: «Слухай, а чому ти все−таки вирішила, що не будеш робити той чи інший урок?» Відповіді різні: «Я не записала / я пішла на танці й не встигла / замість домашки я робила те і те». Але головне у цьому — озвучення дитиною причин. Син чи донька мають проговорити, чому вони пережили фрустрацію невдачі. Після цього в них з’являється стимул краще організувати свій час. Вдалий дитячий / підлітковий тайм−менеджмент допоможе встигнути зробити все.

Рефлексуємо, щоб дитина навчилася вчитися

Паралельно я комунікую з донькою про поняття оцінки. Хорошими оцінками Аріана пишається та говорить про них. Погані оцінки озвучувати не любить. Бувало й таке, що озвучення поганої оцінки відбувалось через звинувачення вчителя: «Я старалася, виконувала завдання, а вчителька поставила низький бал».

Тоді ми разом аналізували критерії, за якими вчитель міг поставити низьку оцінку: обсяг завдання, термін виконання, залучені джерела. Після аналізу відкривали з донькою Youtube і шукали теми, в яких вона недопрацювала, та переглядали їх разом. Згодом вона навчилася «ютюбити» самостійно за ключовими словами та переглядала цікаві матеріали−пояснення до уроків, міні−лекції. Отож, вам не потрібно буде постійно стояти над дитиною та контролювати, як вона виконує завдання, якщо ви навчите вчитися вашого сина чи доньку.

Читайте також:  102,5 млрд грн освітньої субвенції – на заробітну плату вчителям: уряд ухвалив держбюджет-2021

«Домашки» перевіряємо чи довіряємо?

Я не перевіряю домашні завдання доньки. Вся моя «перевірка» це запитання довіри: «Ти зробила те чи інше?», «Тобі потрібна моя допомога?» Помічним для батьків у питанні якості підготовки домашніх завдань може стати зворотній зв’язок від вчителя. Але в даному випадку треба розуміти, наскільки вчитель, до якого ви плануєте звернутись, об’єктивний.

Помічаю, що донька з неабияким ентузіазмом виконує домашні завдання формату «поза підручником». Чудово, коли вчитель дозволяє презентувати домашку в креативній формі. Дитина переймає досвід творчої підготовки домашніх завдань та використовує його для різних предметів. До того ж, починаючи з 5 класу, діти охоче виходять до дошки, щоб презентувати свої напрацювання та люблять відчувати себе цікавими однокласникам.

Час виконання «домашки» дитина обирає сама

Я дотримуюсь саме такого правила. Єдине обмеження: слідкую, щоб виконання «домашки» не припадало на останню годину перед сном, коли донька вже втомлена й не зможе сконцентруватись. Якщо постає питання: коли знайти час для д/з у дні з гуртками та позакласними заняттями, раджу робити «домашку» в перерві між відвідинами факультативів чи одразу після них.

Головне — не змушувати дитину починати робити домашку саме тому, що вам так захотілось чи ви вважаєте, що «зараз — найкращий час». Так ви показуєте школяреві, що його навчання для вас важливіше, ніж для нього.

Скільки часу присвятити виконанню домашки? Лишіть це на розсуд вашого школяра. Адже діти, як і ми, часом можуть спіймати музу та зробити все швидко або довго сидіти над завданням, але це не принесе плодів. Ще одна порада: намагайтесь не робити зауважень дітям, якщо вони обирають «нетипове» місце для навчання — наприклад, сидячи на дивані, у кріслі чи на підлозі. Як і дорослі, діти мають право обирати простір, де найкраще працюється.

Дозволю собі нагадати: домашка не може виступати в ролі «покарання» — дитина не повинна «розплачуватись» виконанням шкільного завдання за будь-які провини

Місія: припиняємо робити домашку разом із дітьми

Коли я працювала вчителем, зустрічала чимало семикласників і восьмикласників, які не могли сконцентруватись, щоб почати виконання домашніх завдань. Адже за звичкою вони очікували на контроль з боку дорослих. Такі діти навіть можуть звинувачувати батьків у тому, що вони не допомогли виконати ту чи іншу задачу.

Тож якщо ви роками звикли робити домашки разом із дітьми, то саме на ваші плечі лягає відповідальність мінімізувати цю практику. Допоки самі батьки не відкинуть бажання тотального контролю, не переглянуть причини своїх високих вимог та очікувань, процес навчання не принесе нічого приємного ані дітям, ані їм.

Як це зробити, якщо звичка вже вкорінилась? Варто дати дитині свободу виконання завдань спершу з одного предмета на вибір. Запитуйте: «Підготовка до якого предмета найбільше потребує моєї допомоги зараз?»

Якщо у вашої дитини справді є великі труднощі з певним предметом, віддайте цю ситуацію на вирішення професіоналам. Можна довіритись шкільному вчителю й розуміти, що чогось ваша дитина навчиться не за 2 місяці, як усі, а за 4. Або звернутись до репетитора, якщо дозволяє фінансова ситуація в родині.

Джерело.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: