Середа, 20 Січня 2021
ОСТАННІ НОВИНИ:

Урок – останнє, про що думає педагог: закулісся вчительської професії

Урок – останнє, про що думає педагог: закулісся вчительської професії

Роботу в школі можна порівняти з курсом молодого бійця – вчитель початкових класів.

Я працював у школі протягом 7 років. Ці роки можна порівняти з курсом молодого бійця, адже за весь час отримав колосальний досвід вирішення найрізноманітніших ситуацій і проблем. Під час вчителювання я був татом, мамою, менеджером, психологом, педагогом, рятівником, будівельником, маляром, активістом, автором, оператором, продюсером, монтажником, відеографом тощо. І мова не про те, що вчитель має володіти багатьма навичками. Мова про те, що від учителя вимагають забагато.

Батьки вимагають, колеги вимагають, адміністрація вимагає, діти вимагають, бабусі з дідусями вимагають. А ще є Міністерство освіти, профспілка, міська влада, керівники управлінь освіти тощо.

І найцікавіше, що всі намагаються навчити педагогів правильно проводити уроки, реалізовувати космічні ідеї, викладати матеріал найновішими методами, які ще не придумали, робити феєричні шоу.

Іноді роботу вчителя можна порівняти з відомою назвою фільму «Місія нездійсненна». Бо якщо ти зробив добре для керівництва, то це не завжди добре для батьків. Якщо зробив добре для батьків, то це не подобається керівництву. І ти повільно перетворюєшся на м’яч, який всі футболять з одного кута в інший.

Спробую розкласти по полицях.

Тато, мама, бабуся й син

В одному з моїх класів було 23 учні. Це 46 батьків та майже 20 бабусь і дідусів. Тобто я, як учитель, мав догодити трьом поколінням одночасно.

Це надто складно, зважаючи на різні погляди кожного з поколінь. Бабуся просить проконтролювати, аби Назарчик гарно пообідав. Водночас тато наголошує: «Не змушуйте Назарчика їсти все». А мама шепоче: «Ви тата не слухайте».

І все це супроводжується сльозами Назарчика за столом у шкільній їдальні. Що робити? Як діяти? Хто з рідні хлопчика піде першим до керівництва?

Ситуація надто проста, звісно, але ж така знайома вчителям.

А коли мами починають битися на очах у всього класу. Скажете фантастика? Ні. Це реальний випадок у моєму першому класі ще з далекого 2012 року. Одна мама почала говорити іншій, що її син невихований. Звісно, яка ж мама погодиться з таким?

Слово за слово і… мертва хватка за волосся, тяганина одна одної прямо на очах у дітей.

Що робити? Як діяти? Що говорити дітям? Як здружити хлопчиків цих мам? Цьому не вчать в університетах. Цьому взагалі ніде не вчать.

Відпустка

У когось щодня фото з моря, а у вчителя – готовність кабінету до навчання у наступному році.

А ще відпустка вчителя – це вдосконалення навичок виконроба чи бригадира. А хто ще вміє за 1000 гривень зробити євроремонт у приміщенні площею 30 квадратних метрів? Звісно, вчитель. Принаймні, так думають в управлінні освіти, напевно.

Дякувати, у класі завжди знайдеться тато-будівельник, який організує роботу. Але ж де так буває, щоб учитель відпочивав, а ремонт ішов повним ходом?

56 днів? Так, це правда. Аж 56 днів вантажних робіт (все з класу винести, потім занести, потім розставити). Аж 56 днів для переклеювання шпалер, встановлення плінтусів й фарбування батарей.

Папери

А яка ж робота без паперів? Папки, папочки, папулічки. Хтось посміється, але це так. Вдома шафи у всіляких папках, у класі 100500 папок: списки учнів, довідки про пропуски уроків, звіти по харчуванню, заяви батьків, гурткова робота, план виховної роботи, календарне планування, журнали техніки безпеки тощо.

Читайте також:  МОН скасує обов'язковість паперових шкільних журналів

Заходиш до директора зі словами: «Ми з дітьми підемо до того клена за територією школи аби поспостерігати за птахом». А тобі у відповідь: «Не маєте права з дітьми ступити крок за територію школи без письмової згоди мами та тата кожної дитини. А потім напишіть список, проведіть бесіду, запросіть батьків, щоб ті поставили підписи про те, що діти почули, як поводитися. Після цього напишіть заяву на ім’я директора. Після погодження зареєструйте заяву у секретаря. Потім повідомте батькам номер заяви, бо як щось трапиться, вони запитають. А коли все готово, напишіть список, хто буде супроводжувати дітей. Ну всі ж знають, якщо йдете за територію, аби подивитися на пташку, яка сидить на дереві, потрібні відповідні папери. А як же без заяви? На кожних 10 учнів – один дорослий. А, мало не забули, ще треба потім звіт написати. А як же. Районний відділ освіти має знати про те, як діти дивилися на пташку. І не забудьте, фотозвіт теж потрібен, тому домовтеся з кимось із батьків, щоб фотографували. Ну і на методичному об’єднанні поділитеся досвідом. А потім прозвітуєте на 8 сторінок, як ви ділилися досвідом…».

І тільки учителі зрозуміють ситуацію. Все саме так і відбувається в реальності. Зовні виглядає так: вчитель і діти вийшли за територію школи й через 5 хвилин повернулися. А паперів треба більше, ніж у найскладнішому законопроєкті.

Булінг

А хто ж у наш час не знає, що таке булінг? Діти посварилися – знайди правильні слова. Батьки посварилися – знайди правильні слова. А якщо тебе принизили незаслужено, то знай – ти вчитель, маєш стерпіти. Здебільшого 99% сварок залишаються у стінах школи.

Конфлікт? Вчителям самим доводиться знаходити шляхи вирішення, щоб догодити усім сторонам конфлікту.

І у всій цій історії нема жодного слова про уроки. Звісно, це саме собою зрозуміло. Про це запитають у кінці семестру чи року. Зрозуміло, що тоді, у кінці року, всі миттєво втратять пам’ять. Забудуть про все, що ти робив протягом року. Забудуть геть усе, залишаться тільки оцінки. Спочатку «зріжуть» середній показник з мови, потім з математики, потім з читання. Зрізи знань – то як заповідь і вирок.

З іншої сторони ми самі вині в таких обставинах, самі витрачаємо відпустку на шкільні ремонти, намагаємося догодити усім, соромимося відстоювати свої права.

Іноді варто показати всім, що школа – це місце роботи, а не проживання. Іноді варто сказати «досить» як собі, так і усім навколо. Варто відстоювати свої права і свою позицію. Вчителі завжди наполегливі й вимогливі самі до себе. То чи не варто перенаправити цю наполегливість і вимогливість у сторону захисту самих себе? Чи не варто сказати «ні» усім цим паперам, булінгу, роботі під час заслуженого відпочинку?

Джерело.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: