Освітяни дискутують у соцмережах з приводу оцінювання певних предметів.
Кожна дитина має певні здібності й таланти. Хтось гарно малює натюрморти, виконує складні рухи в танці чи може зробити трюк з гімнастики, а комусь до вподоби програмування чи роботехніка. У школі діти намагаються продемонструвати свої здібності повною мірою, аби отримати від учителя гарну оцінку.
Але є певні шкільні предмети, з яких ставити оцінку недоцільно. Це, наприклад, музика, образотворче мистецтво, фізкультура й трудове навчання, так вважає одна з учасниць групи “Батьки SOS” Lyubov Hudyakova. У своєму дописі освітянка розмірковує над цією проблемою з тієї точки зору, що неможливо поставити справедливу оцінку дитині, яка не вміє гарно малювати чи не здатна скласти норматив з фізкультури.
Я не розумію, як можна оцінювати дитину з цих предметів. Не кожна дитина вміє гарно малювати чи співати, не кожен учень – майбутній спортсмен, який здатен скласти норматив з фізкультури й отримати гарну оцінку. Я не проти цих предметів, але вважаю, що не потрібно дітей оцінювати. Чому не можна зробити, як у виші – з певних предметів ставити “зараховано” замість того, щоб оцінювати? – запитує думку колег авторка допису.
Під дописом освітянки розгорілась справжня дискусія. Учителька з української літератури Діана Безсмертна пише, що часто сумнівається, як правильно оцінити невдалі роботи учнів, до яких вони доклали чимало зусиль:
Це питання вже неодноразово обговорювалося, але ж у нас десятиліттями можна не дочекатися відповіді. Мені, як вчителю, в літературі є такий вид діяльності як ілюстрація до твору, завжди було важко ставити 9 балів за дитячий малюнок, бо ж в іншої дитини, яка має талант від Бога, малюнок прекрасний. Але ж я розуміла, що “незграбне мистецтво” вартує більше, бо ж дитина вклала у той невдалий “шедевр” усе вміння, старання, любов. І як таку працю оцінювати?
Система оцінювання в школі є дуже недосконалою й упередженою, пишуть освітяни в коментарях. На їхню думку, якщо оцінка і має бути, то як оцінка прогресу конкретної дитини щодо її вчорашнього досягнення. А дехто вважає, що оцінювання з трудового навчання чи образотворчого мистецтва є непотрібним та й навіть шкідливим.
Якщо одні учасники спільноти вважають, що ці предмети мають бути факультативом й дитина має право самостійно їх обирати, то інші користувачі вважають, що все залежить від учителя та його ставлення до предмета в цілому. Галина Пеляк пише, що у школі, де навчається її донька-п’ятикласниця, учителька музики дає адекватні посильні завдання:
Підготувати коротке есе про композитора, вивчити стовпчик пісні тощо. Це все займає небагато часу і є за що оцінювати, попри наявність таланту. Проблема саме в амбіціях самого вчителя, на жаль.
“Не потрібно засуджувати предмет, якщо у вас особисто був негативний досвід у навчанні”, – пише вчителька трудового навчання Олена Кравченко. Педагогиня поділилася своїм досвідом і розповіла, що оцінку за трудове навчання вона виставляє як за практичну роботу, так і за теоретичний матеріал та творчі проєкти:
Наприклад, я ніколи не приймаю роботу “батьків, бабусь, тіток”. Діти до карантину всі роки завжди виконували практичну роботу тільки у класі. У практичній оцінюється охайність, чіткість і правильна послідовність виконання, особистісний зріст умінь учня.
У теоретичній частині діти пишуть творчі проєкти, роблять мінідослідження, вивчають технологію. Трудове навчання – це не обов’язково вишивання. Це розвиток творчих здібностей дітей та вміння теоретичні знання використовувати на практиці.
Учителька до свого коментаря додала ще й фото, де на уроці учениці відновлюють старе дитяче ліжечко. За словами пані Кравченко, не всі діти можуть отримати подібний досвід вдома. Нагадаємо, що у вересні МОН надало роз’яснення щодо оцінювання певних предметів під час дистанційного навчання. Наприклад, оцінювання може проводитися не за 12-бальною шкалою, а у форматі “зараховано/не зараховано”, якщо понад 50% уроків проводяться в онлайн-форматі.
Джерело.
